Я захищу тебе від кохання – EBOOK

Неосяжна правда у військовому романі Ольги Кецепене

Любов до життя і ближнього — це послання та енергія, якими керується Ольга Кепецене у своїй творчості, навіть одержимо  повертаючись до теми війни у кожній книзі. Роман «Я захищу тобі від кохання» – це справжня сага про родину, довга та складна історія якої охоплює кілька десятиліть. По один і по інший бік Дністра вже більше століття в сім’ї Добре народжуються діти: вони наполегливо йдуть по життю, люблять і ненавидять один одного, одружуються та розлучаються, навчаються та будують свої домівки. «Проклята війна» втручається у їхнє життя з жорстокістю автоматних черг, снарядів, диктуючи свої правила. Друга світова, Афганістан і, нарешті, війна на Дністрі поглинають молодих нащадків сім’ї Добре, вбиваючи і калічачи їхні безневинні душі. Тільки кохання рятує їх від повного зникнення. Сила, яка протистоїть військовому насильству, сильні почуття, які живлять їхнє життя, пронизують роман від початку до кінця і перемагають.

Після розлогої розповіді про походження роду Добре, який оселився з XIX столітті на лівому березі Дністра, йдеться про екзистенційний шлях українця Миколи Добре, починаючи з періоду після Другої світової війни, як взяв він у дружини молдаванку Драгу, з якою народили та виховали чотирьох дітей. Подальші події викладаються за подвійним тимчасовим принципом. Загалом дотримується хронологічний принцип: історії членів сім’ї розтягуються впродовж віків. Разом з тим, часто і непомітно оповідання занурюється в минуле і сьогодення. Таким чином створюється враження руйнівної війни, яка не мала перерв, починаючи з Другої світової війни, військового конфлікту в Афганістані та закінчуючи війною на Дністрі у 1992-му, і всі вони зачепили Добре, – сталінізація, депортація, колективізація, голод та.ін., – всі прокляття звалилися на голови людей прикордонної зони.

Автор ретельно вибудовує характери своїх персонажів, розкриваючи їх особистості або через їхню поведінку, або через спробу зрозуміти їхні думки. Коли вона вдається до другого методу, у неї виходить спроектувати справжні докори совісті. Найбільш шокуючі критичні моменти, звичайно, пов’язані з Другою світовою війною. Ось уривок, який вражає Миколу під час нападу фобії:

Страх… Що це таке? Апатія  чи відчай? Для Миколи не було відчуття огиднішого, аніж страх. Підкрадається під серце, стає поперек горла, заважає думати і  дихати, одразу піт,

такий липкий, вкриває спину і чоло. Він зовсім не начитаний хлопець, закінчив чотири класи, коли

йому було навчатися! Та ось Бог дав шанс залишитися живим, йому потрібно знати багато. Розібратися. Зокрема, чому це так соромно — боятися? На боягузів дивився з  презирством, а  про інших бійців говорили, що відважні і  слово «страх» їм невідоме. Ні, Микола не був боягузом, хоч і на ніж не перся. А з іншого боку —як не боятися, коли командири кричать «Впере-е-е-е-е-ед!» і  пістолетами махають позаду. А німці кулеметами в лоб, голову із траншеї не дадуть висунути. Звісно, вперед, хай йому грець! І  що буде зі всіма, що буде з  ним?

Сидів сержант Добре на лавочці в  парку, тримаючи в долоні два пиріжки, а з очей по неголених

щоках текли сльози.

І не соромно йому зовсім за ці сльози. Вони давно просилися назовні. Проходили повз інші солдати, дивилися на нього, але не зачіпали: хай поплаче, нехай звільнить душу від

страху і страждань.

Цей фрагмент відображає критичний момент людської свідомості і молитву про глибину людини. Завдяки перетворюючій силі мистецтва страх стає стражданням, що веде до порятунку, і тим самим набуває чарівності піднесеного. Мова роману сильно контрастує з мовою авторів, що підходили до Другої світової війни як до простору прояву героїчного. Ольга Кепецене не резонує з героїчним, войовничим трепетом літератури про війну і відмовляється від сардонічної демагогії, мужньої войовничості, підкреслених жестів, пов’язаних з цією темою. Для інтелектуалів, які пережили цей досвід, війна є не що інше, як трагічна, безславна і огидна змова проти людського життя.

Якщо друге світове згарище залишилося в пам’яті Миколи Добре, то про інші нам розповідає його дочка Ліна. У щоденнику тендітної, але в той же час сильної Ліни, читач пронесеться крізь простір, від географії якого мурашки по шкірі: Кабул, Шиндад, Баграм, зубожілі села та гори Афганістану, усіяні моджахедами, а навколо – вибухи бомб, свист снарядів і крики відчаю поранених, дітей. У той же час Ліна шле коханому з фронту пристрасні листи, які допомагають їй подолати почуття задухи, викликане усвідомленням смерті, що підстерігає на кожному кроці.

Якийсь внутрішній демон закликав Ліну не задовольнятися тишею, кидатися в найнебезпечніші куточки світу. Після того, як втекла з Афганістану, вона приїхала на Камчатку, зіткнувшись із холодом і мріючи про сонечко вдома. Тим часом СРСР розвалюється, а в Молдові сепаратисти відкушують чужу землю. Той самий демон смертельної небезпеки, подвоєний любов’ю до батьківщини, забирає її на Придністровську війну, де вона погоджується працювати в спецслужбах нової та тендітної Республіки Молдова.

З цього моменту героїня приєднується до подій війни із сепаратистами у Тирасполі, Кошниці та Кіцканах. На сцені з’являються  Смирнов, що вселяє страх, а ще козаки та інші агенти, заслані Росією. Репортажі з місця боїв чергуються з роздумами то Ліни, то інших молдавських офіцерів у гамлетівському тоні. Невблаганна доля диктує нескінченне повторення сценарію: «Боже, чому все спочатку і знову по колу. Чому, Боже, чому молдавани мають їх терпіти, чому все це має відбуватися? За які гріхи? Хіба ми ще не спокутували все?

«Я захищу тебе від кохання» – це рідкісна книга, присвячена майже неіснуючій темі у світовій літературі. Ще один аргумент, щоб її прочитати.

Альона Граті, доктор філологічних наук, професор, літературний критик